В 1961 році в нашому селі була відкрита однокласна церковнопарафіяльна школа (59 хлопчиків і 54 дівчинки). Спочатку заняття проводились у східній частині попівського будинку, а потім – щей у спеціально забудованому священником преміщенні, в якому нараховувалися 4 кімнати, вчительська і коридор. Серед учнів завжди переважали хлопчики. Це пояснювалось тим, що взимку у дівчаток було більше роботи: прясти, ткати, вишивати. Отримати знання рідною мовою не було можливості, оскільки викладання велось російською. Навчальний рік розпочинався пізньої осені (по завершенні сільськогосподарських робіт) і закінчувався перед весняно-польовими роботами. В школі навчали церковнослов’янській та російській мовам, арифметиці, молитвам,церковному співу, а дівчат – ще й рукоділлю.
В 1920 році церква відокремилась від держави. В Ягнятині починає працювати чотирирічна школа. Із шкільних предметів вилучався Закон Божий. В 1922 – 1923 рр. навчалось 77 учнів. Навчання проводилось у двох приміщеннях. Школа мала 75 букварів, 30 читанок, в тому числі 14 – з рідної мови, 50 підручників з математики. Навчальний рік розпочинався 15 жовтня, а закінчувався 24 квітня. При школі вже було 300 квадратних саженів в саду, півтори десятини городу, 11 десятин поля та півтори десятини лугу.
В ті роки в школі працювали Федір Табачук, Віктор Задигр, Михайло Холодкевич та Корній Бугрій.
В 1923 році Ягнятин був поділений на десятихатки. За кожною з них була закріплена освідчена людина. Завідував пунктом ліквідації неписьменності Федір Табачук. Ягнятинську школу тоді очолював 30-річний О.І.Базилевич, який свого часу закінчив Київську духовну семінарію. З ним працювала 40-річна вчителька Г.Г.Захаржевська – випускниця двокласної школи. 32 учні школи одночасно були й членами кооперативу, який займався продажем письмового приладдя, мила, підошв та ін. Вони ж були пайовиками.
У 1925 році прибутки школи становили 879 крб. (з місцевого бюджету), 115 крб. – від землі, 11 крб. – від комітету допомоги школі. Витрати розподілялись так: 737 крб. – на зарплату, 2 крб. – на підручники, 4 крб. 10 коп. – на обладнання, 60 крб. 18 коп. – на ремонт приміщення. Цього і наступні 2 роки школою завідував І.Я.Ястремський (в 1937 році репресований). Після нього завідувачем працював Володимир Король якого ж спідкала така ж доля. З 1928 – 1929 навчального року завідувачкою Ягнятинською школою стала Г.Г.Захаржевська. В школі навчалося 126 дітей.
У 1934 – 1935 навчальному році школою завідував А.К.Магдич. Було запроваджено єдиний день початку навчального року (1 вересня) та єдиний день його закінчення. Замість комплексної системи навчання вводилась предметна. В 30-х років директором школи був Г.П.Куничук, який викладав німецьку мову. 23 липня 1941 року він був розстріляний фашистами.
В роки окупації німецькими загарбниками в школі діти навчалися лише в двох класах. Учні ходили до школи при можливості й за бажанням. В більшості випадків з осені й до морозів. В інший період, не маючи одягу чи взуття, залишалися вдома. Відав школою Ф.І.Табачук. Працювали в ній молоді вчительки Т.П.Ковальчук, А.І.Щерба та інші. Частина з традиційних предметів читалась, частина була вилучена. Натомість були введені Закон Божий, інші предмети. Відчуваючи свій кінець, фашисти перед відступом вивезли шкільну бібліотеку (1685 книг).
Після звільнення села від німецьких окупантів місцеві органи влади зразу ж приступили до відновлювальних робіт в школі, хоча її приміщення в роки війни не постраждало. Тепер у колишньому попівському будинку. Приміщення були малими, але в них мали навчатися 255 дітей (до 4 класу включно).
8 лютого школа запрацювала.Її очолила Т.П.Ковальчук, а пізніше її змінив приїзджий педагог М.Н.Костик. Заступником директора залишився Ф.І.Табачук. Навчали дітей ще й Алла Іллівна і Паша Соловеївна Щерби, приїзджий педагог Рублевський та інші.
Забезпеченість школи підручниками, зошитами, приладдям була нульовою. Після звільнення села сільська рада зразу ж здійснила самообкладання селян, а із зібраних коштів виділила 2,5 тис. крб. школі. Це дало можливість у шкільній майстерні виготовляти парти, стільці. Зошити зшивали з мішків, у яких поступало до колгоспу суперфосфатне добриво. Їх різали на аркуші, зшивали, білили глиною. Чорнило виготовляли з плодів стиглої бузини. Вчителі мали аж по одному примірнику підручника.
Учні в одному й тому ж самому класі були різні: одним виповнилося 7 років, інші ж затрималися в навчанні на кілька років. Це, звичайно ж, утрудньовало навчаьний процес. Більшість учні від снігу до снігу пасла корів і тому повноцінне навчання розпочинали десь із грудня, що створювало великі трудності.
З учителів рідко хто мав вищу педагогічну освіту, хоча в усіх була вона не нижче середньої. Ставились вони до роботи серйозно і сумнівно. Заняття гуртків чи будь-які позаурочні заходи в школі не проводились. Проте офіційні свята відзначались.
Незабаром з госпіталів почали повертатися вчорашні бійці. Першим прибув у школу вчитель фізкультури А.Ф.Добрянський, людина суцільно зранена й поранена. У 1946 році до школи прибув І.Д.Данильчук. Це була розумна, грамтна й організаційно сильна людина, тому невдовзу його забрали на роботу в районний апарат.
Навесні 1948 року школу очолив колишній військовий льотчик М.Н.Равва, досить підготовлена й розумна людина. Того ж року в школі були відкриті ще два клас на 87 учнів.
Прибували до школи все нові вчителі. Це І.П.Білоус, М.П.Єфремова, О.О.Колесник.
На початку 1950-х років в школу вчорашні фронтовики М.В.Яровський, В.Л.Заморський та О.А.Бабітський. Прибули й інші вчителі: А.М.Каленюк, М.С.Щерба,М.М.Дудник і його дружина Марія Тимофіївна, М.І.Мороз, Я.А.Пилявська, А.П.Бабітська, К.Й.Парфенюк, Я.П.Пляс. Михайло Васильович Яворський очолив школу і викладав уроки російської мови та літератури, Олександ Антонович викладав фізику, Василь Лукич – історію, уроки з української мови та літератури проводили М.Ю.Вдовиченко і Я.П.Пляс, Т.А.Островська читала російську мову і літературу яка першою після звільнення району від фашистів прибула на роботу. Математику викладала М.П.Єфремова. М.С.Щерба,О.О.Колесник, К.Ї.Парфенюк. А.М.Каленюк вели заняття у молодших класах.
У 1954 році посаду директора Ягнятинської школи обійняв С.В.Мишківський. Було вирішено збудувати нове приміщення, щоб перейти на однозмінне навчання. 16 квітня 1960 року в селі відбувався масовий недільник з насадження дерев. В той же день закладено й перший камінь під будівництво нової школи. Організатором цього став новий директор.
Будувати школу мали силами колгоспу. Було виділено 32,8 тис. крб., знесено хату П.С.Княвчука, яка заважала будівництву.
Пізніше школу очолив У.О.Яненко. Педколектив у цей час складався із 18 чоловік. Працювали нові педагоги: В.М.Круглій, Г.І.Котляревська, М.Л.Кондратюк., М.М.Дудка, С.М.Ляхута, А.П.Гребінь (завуч).
З 1960 року школу очолив П.Л.Кондратюк. З ним прибули Д.К.Кондратюк, Р.Д.Богачук, Л.І.Макарчук, Т.Г.Яровий, М.М.Цехмейструк, В.П.Возний. У школі началося 335 учні на денному відділенні і 29 – на вечірньому відділенні.
У 1964 році будівництво школи було завершено. У дворі побудували майстерню, запрацювала шкільна їдальня, буфет.
На початку 70-х років у школі навчалося 477 учнів, тому знову почали працювати у дві зміни. Заклад поповнився новими вчителями: В.М.Сиплива(вчителька математики), Притула(вчитель фізики), В.О.Лиман(вчитель фізики і математики), Т.М.Лиман(вчителька української мови і літератури), Т.В.Погорєлова(вчителька російської мови та літератури), Погорєлов(вчитель російської мови та літератури).
В 1980 році знову постало питання про будівництво нової школи, на цей раз сучасної, три поверхової, яка й сьогодні прикрашає село. В цьому велика заслуга директора школи П.Л.Кондратюка, який понад 20 років очолював школі. А ще найкращих слів заслуговує колишній голова управління місцевого колгоспу О.Ф.Гавущенко, який постійно дбав про будівництво школи.
В 1983 році школу очолила М.Б.Люлька. Не послабивши ритму педагогічного процесу, і вона організувала тваринницьку ланку із 50 учнів, яка у вечірній час разом з колгоспниками працювала на фермі з метою заохочення правління колгоспу нагороджувало її членів безкоштовними туристичними путівками, виділяло продукти для шкільної їдальні, закупило 2 кольорових телевізори, 15 магнітофонів, естрадні музичні інструменти, комп’ютерний клас. На належному рівні велася механізаторська справа, яку вів С.М.Дрозд. Проводилась значна виховна робота. Особлива подяка за це Г.П.Щербатюк, який працював тоді заступником з виховною роботи. Під його керівництвом було створено музей народного побуту, музейну кімнату пам’яті односельчан.
У 1989 році директор школи Н.П.Люлька перейшла на роботу у райво. Тоді ж педколектив очолив Г.П.Щербатюк, який весь свій час віддавав школі. З ним працювали педагоги: Л.І.Макарчук, Л.Я.Янковий, В.П.Возний, С.І.Колісник, В.В.Мартенюк, Р.Д.Богачук, М.М.Цехмейструк, А.С.Бугрій, Г.О.Заліско, В.О.Круглій, Т.І.Круглій, Л.В.Михайлова, Т.В.Паламарчук, М.І.Найчук, О.О.Сьома, С.М.Дрозд, В.І.Джун, В.П.Кондратюк, Л.І.Кондратюк, Н.В.Бервушина, Л.В.Гаврилюк, Г.П.Мартинюк, Л.В.Щербатюк, Р.І.Кондратюк, Л.І.Олійник та інші.
З 1998 року колектив школи очолює Колісник С.І.
